Тільки ти проводжав ту весну Але байдуже В твоїх очах дні останні Венеції. Ти пробачав мені все Чи це знак, що поки Всесвіт мовчав Ти палив мої кораблі.
А пробачати було нічого. Я так собі, гралася мов дитина Від щастя і аж до відчаю. Я здогадувалась, що не єдина. Мучила себе протиріччями. Я не знала, що любов не завжди буде вічною...
