Тікай, не тікай - Все одно ніхто не скаже, Де там край, Та й чи поможе він мені?..

А за окном почти весна, Знает слова, еще не сказанные, она, И течет в моих венах.

По вулицях ходять мертві, та їх не бачить ніхто. Свічки їм не ставлять у церкві. Крізь них проїжджають авто. Ніхто їм не скаже: Здрастуй. Ніхто не присвячує шпальт. У місті не топчуть рясту, у місті топчуть асфальт. Обличчя втомою стерті. Облом. Тарапата. Бедлам. По вулицях ходять мертві. Вони не читають реклам. Не їм сигналять клаксони. Не їм мигтить світлофор. Безсмертні душі безсонні, над ними святий омофор. І там, де тіні простерті каштанів і лип вікових, — по місту блукають мертві, які ще люблять живих.

Сам виноват — и слёзы лью, и охаю: Попал в чужую колею глубокую. Я цели намечал свои на выбор сам - А вот теперь из колеи не выбраться.