Я вас встречал в те горестные годы, Когда огонь до неба доставал, И почерневший купол небосвода Рёв самолётов вражьих раздирал... Тогда вас люди называли псами, — Ведь вы лизали немцам башмаки, Орали «Хайль» осипшими басами, Ревели «Ще не вмерла» от тоски. Где вы прошли — пустыни и руины, Для трупов не хватало больше ям. Плевала кровью «Ненька Украина» В хозяев ваших, прямо в хари — вам. Вы б пропили её, забыв о Боге, Вы б выжили и нас с своей земли, Когда бы Украине на подмогу С востока не вернулись «москали». Теперь вы снова, подвязавши кости, Торгуясь, как потасканная блядь, Нацистов новых кликаете в гости — Украинские хлеб и сало жрать. Вы будете слоняться по чужбинам, Пока вас чёрт к себе не заберёт. Но знайте — не погибла Украина Фашистам даст отпор и не умрёт! Ні, не вмерла Україна! Я зустрічався з вами в дні суворі, Коли вогнів червоні язики Сягали від землі під самі зорі І роздирали небо літаки. Тоді вас люди називали псами, Бо ви лизали німцям постоли, Кричали «хайль» охриплими басами І «Ще не вмерла...» голосно ревли. Де ви ішли — там пустка і руїна, І трупи не вміщалися до ям, – Плювала кров'ю «ненька Україна» У морди вам і вашим хазяям. Ви пропили б уже її, небогу, Розпродали б і нас по всій землі, Коли б тоді Вкраїні на підмогу Зі сходу не вернулись «москалі». Тепер ви знов, позв'язувавши кості, Торгуєте і оптом, і вроздріб, Нових катів припрошуєте в гості На українське сало і на хліб. Ви будете тинятись по чужинах, Аж доки дідько всіх не забере, Бо знайте — ще не вмерла Україна І не умре!