Промчались мимо годы скакунами, Забрызгали водой из-под копыт - И где-то вдалеке под их ногами Крошатся искры из гранитных плит. Бесцельно пронеслась и торопливо, Вдали растаяв, молодость моя. О, почему, рукой вцепившись в гриву, Не оседлал безудержную я? И не промчался в бешеном аллюре, Терзаемый ветрами и людьми, Навстречу солнцу, радости и буре, Навстречу смерти, чёрт возьми! На білих конях пронеслися роки, Забризкали водою з-під копит — І десь далеко дзвонять їхні кроки, І крешуть іскри із камінних плит. Так молодість безцільно пролетіла, Її, бездумну, в далеч понесло. О, чом я не схопився за вудила І на пусте не вискочив сідло! І не промчався в дикому алюрі, Повітря розриваючи грудьми, Назустріч сонцю, радощам і бурі, Назустріч смерті, чорт візьми!