Я вважав би, що ти бiлий день без дощу, Але сльози на твоєму обличчi.

Нужно быть самостоятельным государством. Нельзя стелиться под кого-то, Нужно чтобы стелились под твою Родину.

Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь? Так ніби він завжди чекав лише мене. А як болить зимовий спокій нашого вікна, Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.

От его молчания пустели улицы и города.