Чи знаєш ти, як сильно душу б`є безжальний дощь? Так ніби він завжди чекав лише мене. А як болить зимовий спокій нашого вікна, Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне. Знаешь ли ты, как сильно душу бьет безжалостный дождь? Как будто он всегда ждал только меня. А как болит зимний покой нашего окна, Нежно пастельный, как твой любимый Моне.

Забути все здається я б ніколи не зумів. Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі. І погляд твій — він вартий більше ніж мільони слів, Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.

Ліс без дощу — пустеля Я твоя підлога, ти моя стеля Знаєш сама не варто Переводим листування на жарти

Болить мені... Ти знаєш, як болить? Болить біда, що зараз в Україні. Ця рана душу втомлену ятрить, і сліз не можу втримати я нині... Війна... Не оголошена ніким, вбиває і калічить…

Та ніщо не вічне, а любов тим більше, Він хотів як краще, а віддав назавжди, А вона чекала, просто сил не стало І струна порвалась..