Забути все здається я б ніколи не зумів. Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі. І погляд твій — він вартий більше ніж мільони слів, Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.

Мне даны слова и правила И, послушный, я живу... Но душа моя заржавела В тусклой дреме наяву.

Боже мій, Боже мій, Боже! Душу врятуй від грабунку! Далекі слова мого крику від снів мого порятунку! ... Не віддаляйся від мене, дай мені грім Твоїх кроків. Немає у мене війська, немає у мене пророків. Вже ділять мою одежу, уже й жеребкують шати. Чому ж Ти не хочеш, Боже, на поміч мені поспішати?! Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного, душу мою, одиначку, із лап собаки скаженого! Я тихо молився, Боже, тепер я кричу вже криком — прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим! Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому,— на всі свої покоління імення Твоє кричатиму! Псалом22 (уривки)

Цей світ — речей, а речі — хворі! І ти вже тут, у тому хорі! Йди на голос мій, Йди на голос мій..