Мій світ гойдається, підвішений на нитці За палець неба, що купається у молоці.

Мій лелека вже давно стікає кров'ю, І, як би не хотів, не може він поки що літати. Йому хотілось свободи, жити любов'ю, Але приречений тепер цю мрію лиш плекати. Мій лелека вже давно ночами плаче, Він молить спокою, миру, укриття. Його вкотре зрадили й ранили добряче, Але він і це переживе, бо немає нічого ціннішого, аніж життя. Мій лелека буде жити та вільно літати Небом синім, своєю країною... А ті, хто продовжує не вірити й мовчати Ще проситимуть пробачення перед усією Україною.

Є речі в цьому житті, які ти все одно не встигнеш зробити. І краще наперед знати, що це за речі, аби не нервувати з цього приводу.

Боже мій, Боже мій, Боже! Душу врятуй від грабунку! Далекі слова мого крику від снів мого порятунку! ... Не віддаляйся від мене, дай мені грім Твоїх кроків. Немає у мене війська, немає у мене пророків. Вже ділять мою одежу, уже й жеребкують шати. Чому ж Ти не хочеш, Боже, на поміч мені поспішати?! Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного, душу мою, одиначку, із лап собаки скаженого! Я тихо молився, Боже, тепер я кричу вже криком — прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим! Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому,— на всі свої покоління імення Твоє кричатиму! Псалом22 (уривки)