Мы музыку играли, как могли, Но честно, что пробила бы до слёз, Мы ждали, что придёт такой момент, Когда увидим под ногами целый свет. Но час за часом годы пронеслись, И каждый сделал то, что смог, И лишь альбому всё равно, Мы в нём остались, как тогда. Ми грали примітивну музику, Так чесно, що пробила би до сліз Чекали, що прийде такий момент Коли під ноги впаде цілий світ Годинник вперто роки рахував, І кожен так як міг так і зробив І тільки у альбомі всі підряд Ми будемо такими, як тоді.
— Скрябін