Сумно мені, Важко давно. Боюсь я бачити дно, Навколо бачити дно.

Коли буває від усіх Ховаю я себе за ґрати, Чомусь так хочеться мені Твою безмежність відчувати.

Якби тобі – мої думки, Ну, а мені – та й чари твої. Якби тобі – мої слова, Якби мені – тебе і навпаки.

Боже мій, Боже мій, Боже! Душу врятуй від грабунку! Далекі слова мого крику від снів мого порятунку! ... Не віддаляйся від мене, дай мені грім Твоїх кроків. Немає у мене війська, немає у мене пророків. Вже ділять мою одежу, уже й жеребкують шати. Чому ж Ти не хочеш, Боже, на поміч мені поспішати?! Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного, душу мою, одиначку, із лап собаки скаженого! Я тихо молився, Боже, тепер я кричу вже криком — прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим! Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому,— на всі свої покоління імення Твоє кричатиму! Псалом22 (уривки)