Коли буває від усіх Ховаю я себе за ґрати, Чомусь так хочеться мені Твою безмежність відчувати. Когда бывает ото всех, Себя в тюрьму я хороню, Мне почему-то так хочется Чувствовать твою безграничность.

Коли навколо ні душі, Коли моя не може спати, Чомусь так хочеться мені Для тебе пісню заспівати.

Просто мені Так хочеться Бути там, де і ти, Так хочеться Жити в тебе в полоні І бачити Як тікають від мене сни В твої долоні...

Побути я мріяв би коло тебе, Побути і відчути, як рятувала ти. Ромео, від цілої планети, А часом і від себе, так хочеться втекти.

Боже мій, Боже мій, Боже! Душу врятуй від грабунку! Далекі слова мого крику від снів мого порятунку! ... Не віддаляйся від мене, дай мені грім Твоїх кроків. Немає у мене війська, немає у мене пророків. Вже ділять мою одежу, уже й жеребкують шати. Чому ж Ти не хочеш, Боже, на поміч мені поспішати?! Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного, душу мою, одиначку, із лап собаки скаженого! Я тихо молився, Боже, тепер я кричу вже криком — прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим! Не дай мені, Боже, впасти на цьому барвінку хрещатому,— на всі свої покоління імення Твоє кричатиму! Псалом22 (уривки)