І живемо. Земля ще нас тримає. А вже мистецтво ждать перестає. Усі вже звикли: геніїв немає. А що, як є? Зацьковинаий, а є?! А що як він між нами ходить, геній? Вивозить з бруду цей потворний час. Що, як за це вже зараз в наших генах нащадки наші зневажають нас?! Так и живём. Земля ещё нас носит. Но уж искусство прекращает ждать. Нет гениев — и ладно. И не спросят себя — вдруг есть? Затравлен, но не взять? А вдруг, он между нами ходит, гений? Вывозит ужас времени, сквозь грязь. А коль сейчас за это в наших генах потомки наши презирают нас?