І живемо. Земля ще нас тримає. А вже мистецтво ждать перестає. Усі вже звикли: геніїв немає. А що, як є? Зацьковинаий, а є?! А що як він між нами ходить, геній? Вивозить з бруду цей потворний час. Що, як за це вже зараз в наших генах нащадки наші зневажають нас?! Так и живём. Земля ещё нас носит. Но уж искусство прекращает ждать. Нет гениев — и ладно. И не спросят себя — вдруг есть? Затравлен, но не взять? А вдруг, он между нами ходит, гений? Вывозит ужас времени, сквозь грязь. А коль сейчас за это в наших генах потомки наши презирают нас?

Усі вже звикли: геніїв немає. Поснулим душам звелено хропти. Епоха несприятлива – ламає іще в колисці геніям хребти.

— Лина Васильевна Костенко

Віки ідуть. А нам усе амінь. Нема спокою між Дніпром і Бугом. Вже стільки літ, вже стільки поколінь! - усе життя — між шаблею і плугом.

Вiйну називають мистецтвом. Вона таке ж мистецтво, як шизофренія або чума.

— Александр Петрович Довженко

Боролись ми. Боролись наші предки. Вже наших втрат неміряне число. А знов свободу починай з абетки. А знову скрізь те саме, що й було. МИ ВОЇНИ. НЕ ЛЕДАРІ. НЕ ЛЕЖНІ. І наше діло п…