Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми. Озёрца малые сияют, но без злобы, качает туча тощие громы. Поедем в лес, поговорим − с зелёным а уж тогда могу я и с людьми.
— Лина Васильевна Костенко
