Джульєтта, якби ти тільки знала, Як невимовно мало залишилось у нас Поетів, ти б, мабуть, не мовчала, Якби ти тільки знала, який навколо час. Я знаю б ти могла, Змінити нас могла. Джульетта, если бы ты знала, Как несказанно мало осталось среди нас Поэтов, то ты бы не молчала, Ах, если бы ты знала, каков сейчас наш час... Я знаю, ты б могла, Нас изменить смогла.

Моя Джульєтта, он би ти побачила сама, Яка на твоєму балконі настала зима. Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та, Хіба б ти сьогодні мовчала, Джульєтта.

Сьогодні усе не так, Джульєтта, Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я. Я знаю і так любов буває, Але вона минає, бо вічна лиш твоя.

Якби тобі – мої думки, Ну, а мені – та й чари твої. Якби тобі – мої слова, Якби мені – тебе і навпаки.

Если бы вы знали, как редко нас понимают правильно, вы бы чаще молчали.

— Иоганн Вольфганг фон Гёте