Моя Джульєтта, он би ти побачила сама, Яка на твоєму балконі настала зима. Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та, Хіба б ти сьогодні мовчала, Джульєтта. Моя Джульетта, ах, если б ты увидела сама, Какая на твоем балконе настала зима. Моя Джульетта, гадают, что любовь уже не та, То разве молчала бы ты, Джульетта?

Сьогодні усе не так, Джульєтта, Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я. Я знаю і так любов буває, Але вона минає, бо вічна лиш твоя.

Джульєтта, якби ти тільки знала, Як невимовно мало залишилось у нас Поетів, ти б, мабуть, не мовчала, Якби ти тільки знала, який навколо час.

Хіба хтось сказав тобі, що буде легко? Та хіба ти можеш жити без мети?

Разве можно любить холодную зиму? Зима учит нас ценить весну!