Вона тим небом у тій хаті марила! Вона така була ще молода! Та якось так – то не знайшлося маляра. Все якось так – то горе, то біда. І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, – коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки... О, как же мама грезила тем небом! Была она красива, молода! Пришёл художник слабый, неумелый, Всё как-то так – то горе, то беда. Орнаменты поблёкли на посуде, Отец в унынье впал, прошли года, – И нет над ней теперь ни потолка, ни буден, А есть лишь небо, звезды, облака…