Як сонце зійде – вийди на поріг, І люди схиляться тобі до ніг. Пройдися полем – мальви буйних лук Торкнуться твоїх рук.

Когда между хлебом и свободой народ выбирает хлеб, он в конце концов теряет все, в том числе и хлеб. Если народ выбирает свободу, он будет иметь хлеб, выращенный им самим и никем не отобран.

Боролись ми. Боролись наші предки. Вже наших втрат неміряне число. А знов свободу починай з абетки. А знову скрізь те саме, що й було. МИ ВОЇНИ. НЕ ЛЕДАРІ. НЕ ЛЕЖНІ. І наше діло праведне й святе. Бо хто за що, а ми за незалежність. Отож нам так і важко через те.

Час неосяжний, коли він категорія ВІЧНОСТІ.