27 цитат Лины Васильевны Костенко, которые стоит перечитать

Лина Васильевна Костенко — автор, чьи слова цитируют десятилетиями. Мы выбрали 27 цитат: коротко, точно, без воды.

1. «

   Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?

   Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?
2. «

   А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп’ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття — доля кожної людини.

   А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп’ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття — доля кожної людини.

   — Дяк · книга
3. «

   І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.

   І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
4. «

   І сум, і жаль, і висновки повчальні, І слово непосильне для пера. Душа пройшла всі стадії печалі. Тепер уже сміятися пора.

   І сум, і жаль, і висновки повчальні, І слово непосильне для пера. Душа пройшла всі стадії печалі. Тепер уже сміятися пора.
5. «

   Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.

   Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.
6. «

   Добре людям, які проходять повз факти. А я проходжу крізь них.

   Добре людям, які проходять повз факти. А я проходжу крізь них.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
7. «

   Час неосяжний, коли він категорія ВІЧНОСТІ.

   Час неосяжний, коли він категорія ВІЧНОСТІ.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
8. «

   Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

   Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
9. «

   Недуманно, негаданно Попала в глухомань, Где сосны пахнут ладаном В предутреннюю рань.

   Недуманно, негаданно Попала в глухомань, Где сосны пахнут ладаном В предутреннюю рань.
10. «

    Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

    Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

    — Записки украинского сумасшедшего · книга
11. «

    Десь, може, там зустрінемося ми. Не буде рук — обнімемось крильми.

    Десь, може, там зустрінемося ми. Не буде рук — обнімемось крильми.

    — Маруся · книга
12. «

    И в детство, будто в теплые края. Летит душа, ей там тепло всегда.

    И в детство, будто в теплые края. Летит душа, ей там тепло всегда.
13. «

    And people always died for their faith. We did not find this eternal sport. The main thing here is to look into the eyes of the beast and simply to remain human.

    And people always died for their faith. We did not find this eternal sport. The main thing here is to look into the eyes of the beast and simply to remain human.
14. «

    — Великое небо. — Или мы малые.

    — Великое небо. — Или мы малые.
15. «

    Все повинно минати, бо інакше нічого не настане.

    Все повинно минати, бо інакше нічого не настане.
16. «

    Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю. Я їх люблю. Я знаю їхню мову. Я з ними теж мовчанням говорю.

    Чому ліси чекають мене знову, на щит піднявши сонце і зорю. Я їх люблю. Я знаю їхню мову. Я з ними теж мовчанням говорю.
17. «

    Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.

    Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі.

    — Дяк · книга
18. «

    Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись.

    Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись, Коли не знаєш, з чого їх почать, Бо всі слова були уже чиїмись.
19. «

    Усі вже звикли: геніїв немає. Поснулим душам звелено хропти. Епоха несприятлива – ламає іще в колисці геніям хребти.

    Усі вже звикли: геніїв немає. Поснулим душам звелено хропти. Епоха несприятлива – ламає іще в колисці геніям хребти.
20. «

    Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві. Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз. І сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

    Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві. Дубовий Нестор дивиться крізь пальці на білі вальси радісних беріз. І сонний гриб в смарагдовій куфайці дощу напився і за день підріс. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.