34 сильных цитаты Лины Васильевны Костенко

Лина Васильевна Костенко — автор, чьи слова цитируют десятилетиями. Мы выбрали 34 цитаты: коротко, точно, без воды.

1. «

   Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?

   Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ вже так замішаний на злі, що як платити злочином за злочин, то як же й жити, люди, на землі?
2. «

   Несвідомі власної несвідомості.

   Несвідомі власної несвідомості.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
3. «

   Зманеврували у слові, зманеврують і в ділі.

   Зманеврували у слові, зманеврують і в ділі.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
4. «

   Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

   Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
5. «

   Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.

   Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.
6. «

   Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

   Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

   — Записки украинского сумасшедшего · книга
7. «

   Женщина как музыка. Её можно любить, даже не совсем понимая.

   Женщина как музыка. Её можно любить, даже не совсем понимая.
8. «

   У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, - от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював. Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сволок, а на стелі - щоб тільки небо, небо і зірки. Уранці глянеш - хочеться літати.

   У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, - от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював. Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сволок, а на стелі - щоб тільки небо, небо і зірки. Уранці глянеш - хочеться літати.
9. «

   Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління. Він там сидить, як чортик у трубі, і тихо вилучає вам сумління. Зсередини, потроху, не за раз. Все познімає, де яка іконка. І непомітно вийме вас — із вас. Залишиться одна лиш оболонка.

   Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий, без гоління. Він там сидить, як чортик у трубі, і тихо вилучає вам сумління. Зсередини, потроху, не за раз. Все познімає, де яка іконка. І непомітно вийме вас — із вас. Залишиться одна лиш оболонка.
10. «

    And people always died for their faith. We did not find this eternal sport. The main thing here is to look into the eyes of the beast and simply to remain human.

    And people always died for their faith. We did not find this eternal sport. The main thing here is to look into the eyes of the beast and simply to remain human.
11. «

    І живемо. Земля ще нас тримає. А вже мистецтво ждать перестає.

    І живемо. Земля ще нас тримає. А вже мистецтво ждать перестає.
12. «

    Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

    Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

    — Маруся · книга
13. «

    А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп’ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття — доля кожної людини.

    А як подумать, дівчинко моя ти, то хто із нас на світі не розп’ятий? Воно як маєш серце не з льодини, розпяття — доля кожної людини.

    — Дяк · книга
14. «

    Недуманно, негаданно Попала в глухомань, Где сосны пахнут ладаном В предутреннюю рань.

    Недуманно, негаданно Попала в глухомань, Где сосны пахнут ладаном В предутреннюю рань.
15. «

    Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.

    Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи. Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.
16. «

    И в детство, будто в теплые края. Летит душа, ей там тепло всегда.

    И в детство, будто в теплые края. Летит душа, ей там тепло всегда.
17. «

    Життя пройде, немов вода, І відцвіте, немов вишнева гілка... В житті одна помилка — не біда, Біда, коли усе життя — помилка.

    Життя пройде, немов вода, І відцвіте, немов вишнева гілка... В житті одна помилка — не біда, Біда, коли усе життя — помилка.
18. «

    А наш король, а ми його васали, а чорт візьми, я теж його васал. Усі йому вже оди написали, лиш я йому ще оди не писав.

    А наш король, а ми його васали, а чорт візьми, я теж його васал. Усі йому вже оди написали, лиш я йому ще оди не писав.
19. «

    Мене куплять і спродувать не раджу, моя душа не ходить на базар. А не клянусь, тому що я не зраджу, і вже не раз це в битвах доказав.

    Мене куплять і спродувать не раджу, моя душа не ходить на базар. А не клянусь, тому що я не зраджу, і вже не раз це в битвах доказав.
20. «

    Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.

    Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.